Терени Галичини здавна багаті як талановитими вченими та дослідниками, так і бравими шукачами пригод. Щоправда, далеко не кожен їх чин був належно оцінений і пошанований – бувало, респект і славу отримував заможніший і практичніший закордонний конкурент. Та це не зменшує значимий внесок галичан у поступ розмаїтих галузей життєдіяльності, в тім числі такої захопливої, як повітроплавання.
Офіційно задокументована історія львівського повітроплавання сягає 4 березня 1784 року. Саме цього дня над містом вперше здійнялася повітряна куля (бальон ). Це був тепловий аеростат з автоматичним пальником на рідкому паливі, розробленим і виготовленим професором фізики Львівського університету Ігнацієм Мартиновичем і доктором медицини Непомуком Германом. Пальник львівських винахідників підігрівав повітря в оболонці в міру того, як воно зимніло.
Завдяки цьому пристрою тепловий аеростат міг триматися у повітрі тривалий час – доки на борту вистачало палива. Варто відзначити той факт, що повітроплавання досі використовує подібний спосіб для підйому та льоту бальонів. Натомість у Франції перші бальони запускали з допомогою спалювання соломи та вовни, тому вони не були розраховані на тривалі льоти.
Проектні роботи над тепловим аеростатом Мартинович і Герман розпочали у січні 1784 року. Для початку було вирішено побудувати бальон для випробувального льоту без екіпажу. Оболонку аеростата запланували виготовити з «китайки» і обплести сіткою. Задля зміцнення та ущільнення тонку шовкову матерію оболонки треба було просякнути сумішшю оліфи з воском. Бальон оснастили апаратом для підігрівання повітря і ємністю з паливом.
Зрештою настав день старту. Тепловий аеростат встановили в саду Бєльських у присутності місцевого панства. Охочих побачити цікаве видовище зібралося декілька сотень. Коли оболонку наповнило гаряче повітря, бальон став підніматися.
За одну хвилину він сягнув угору на 100 метрів. Через деякий час пальник вимкнувся і аеростат поволі спустився на грунт. Таким чином, перший літ бальона над Львовом пройшов успішно.
А от під час наступного льоту через неналежно налаштований пальник тепловий аеростат спалахнув на висоті, став падати, а внизу згорів ущент . Збудувати ще один бальон для льоту аеронавтів львівські першопрохідці так і не зуміли – на заваді, ймовірно, став брак фінансування.
Але труднощі не зупинили розвитку повітроплавання на наших теренах. Аматорів льотів на бальонах ставало дедалі більше. Із плином часу теплові аеростати удосконалювалися та модернізувалися. Пілоти набиралися досвіду, зростали їх майстерність і професіоналізм. Як наслідок, нині провідні львівські повітроплавці віртуозно володіють технікою пілотажу, досягають успіхів на престижних спортивних заходах, їх поважають колеги і їм довіряють ті, хто прагне здійснити свою вишукану мрію – відчути радість і захоплення від польоту на повітряній кулі (бальоні).
